Біографія
Віталій Кирейко (1926-2016) – український композитор, музикознавець, педагог. Лауреат премій імені Миколи Лисенка (1985), імені Івана Нечуя-Левицького (2003), імені Володимира Вернадського (2005).
Риси творчості
Усе своє життя В. Кирейко залишається митцем романтичного світобачення. Водночас його творчість несе в собі відбиток трагічних подій в історії Батьківщини, коли винищувались цілі покоління, руйнувались життя мільйонів людей. Тема багатостраждальної історії України й тема вільної Батьківщини опинилася в центрі уваги митця й набула нового звучання після здобуття Україною незалежності. У численних хорах («Дума про Україну», «Пісня про Україну», «Україна», «Вкраїно-ненько», «Україна живе», «Не журися, Україно», «Вставай, Україно!») звучить полум’яний заклик до збереження національної гідності та духовної культури народу. Громадянськими й патріотичними барвами насичена сюїта для хору «Тичиніана» (1992) на вірші П. Тичини.
Детальніше
Творча спадщина
Віталій Кирейко був представником когорти митців — активних поборників українства. У своїй творчості він завжди був і залишається патріотом української нації, який вболіває за долю свого народу, виступає за збереження мови, традицій та культури нації. Весь музичний доробок композитора наскрізь пронизаний духом української культурної традиції. Створюючи музику, він неодмінно звертався до класичної спадщини української літератури, яку добре знав і цінував. Розпочавши з твору Лесі Українки, усі наступні лібрето його музично-сценічних творів написані на сюжети українських письменників. Так у 1959 р. композитор написав балет «Тіні забутих предків». Він був першим із митців, хто звернувся до однойменної повісті М. Коцюбинського.
Видання публікації
Усе своє життя В. Кирейко залишається митцем романтичного світобачення. Водночас його творчість несе в собі відбиток трагічних подій в історії Батьківщини, коли винищувались цілі покоління, руйнувались життя мільйонів людей. Тема багатостраждальної історії України й тема вільної Батьківщини опинилася в центрі уваги митця й набула нового звучання після здобуття Україною незалежності. У численних хорах («Дума про Україну», «Пісня про Україну», «Україна», «Вкраїно-ненько», «Україна живе», «Не журися, Україно», «Вставай, Україно!») звучить полум’яний заклик до збереження національної гідності та духовної культури народу. Громадянськими й патріотичними барвами насичена сюїта для хору «Тичиніана» (1992) на вірші П. Тичини.